Тема. « Вітчизна - це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна…»

  Мета:  поглибити  знання учнів  про  Україну, про мужність українських військових та добровольців, про їх вірність присязі своїй країні та українському народові, формувати національну свідомість школярів, виховувати патріотичні почуття до рідної держави,  любов до рідного краю. 

Обладнання: звукозаписи Гімну України, пісень про Україну, плакати з   символами України, фото, діапроектор, комп’ютер.    

                         

Хід уроку

I. Організаційний момент

( Хлопчик  і дівчинка в українських костюмах читають вірші.)

1 учень.

  Я – українка,

  бо живу в Україні,

  На вільній, єдиній

  Своїй Батьківщині.

2 учень.

  Я – українець,

  цього не відняти,

  Дозвольте, шановні,

  урок мужності розпочати.

( Звучить пісня «Це край, де я родилась і живу». На фоні пісні учні- українці виконують танок «Прапор України».)

II. Оголошення теми і мети уроку

1.Слово вчителя.

Сьогодні ми проводимо урок  мужності на тему « Вітчизна- це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна…» у вигляді усного журналу.

   Перша сторінка нашої зустрічі носить назву «Україна – єдина країна».

      Україна…

      Починаю найсвятішу тему,

      Вибираю найсвітліші барви…

      Скільки світла в імені твоєму!

      Скільки в ньому доблесті і слави!

Ми все більше любимо свою Україну.

   Україна – одна з найбільших держав у Європі. Це країна, яка має свої символи, традиції, свою мову, історію і талановитий народ, який протягом багатьох віків боровся за свободу Батьківщини.

   Український народ береже свою землю, свою країну, прагне робити  щось корисне для неї, докладає зусилля для того, щоб всі жили щасливо.

2.  Виступ учнів.

 1 учень.

 На білому світі є різні країни,

 А в них  - і ліси, і лани…

 Та тільки одна на землі Україна,

 А ми – її доньки й сини.

     2 учень.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину я маю,

Її Україною звуть.

      3 учень.    

 Моя Україно, тебе я кохаю –

 Тут дім мій, тут друзі живуть.

 Тут мовою рідною пісня лунає

. І мальви по селах цвітуть.

      4 учень

 Моя Батьківщина – це хата й калина,

 Що виросла біля вікна.

 Моя Батьківщина – це вся Україна

 Що в цілому світі одна!

        5 учень.

  Моя  Батьківщина – це предків багато,

  Що землю свою берегли.

  Стояли за неї до смерті, завзято,

  А ворогу не віддали.

Учитель.           

   Добре жити людству, коли панує доброта і любов, злагода і мир. Але зараз ми переживаємо не просто важливий історичний момент, а справді переламний у долі України. І позиція більшості українців очевидна: Україна, попри мовні питання, культурні розбіжності, історичні відмінності – єдина. Свою соборність народ готовий боронити до кінця.

       Учениця.

     Народе мій, пишаюся тобою:

     Моя душа – частинка твого « Я» .

     Красою правди у святім двобою

     Понад Майданом сонця лик сія…

        Учень.

      Є нація! Хай знають всі на світі:

      Ми є! Народ піднявся із колін!

      І переможно сонце Правди світить,

      Співає гордо наш Державний Гімн!

( Лунає Гімн України.)

Учень.

Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

Бо ти у нас одна- єдина,-

Писав в своїх віршах Тарас.

Учениця.

Молюсь,- казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Учень.

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Учитель.

Ми – Єдина країна! Незважаючи на всі негаразди,що відбуваються зараз, всі ми  прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави й чистого неба над головою.

3.Слово вчителя.

Друга сторінка нашого журналу носить назву « Хочеш миру – готуйся до війни».

Сьогодні ми сторінку цю перегортаємо,

Де про славу героїв згадаємо.

Аби не  забути історію роду

І бути гідними свого народу.

Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може.

-         Хто ж її повинен захистити?

-          Хлопчики ,які зараз навчаються в школі. А згодом стануть мужніми захисниками  Вітчизни.

…Захищати Вітчизну –

           це справа  для справжніх мужчин!

    Це не просто слова:

            честь, кар’єра, звання або чин…

    Захищати Вітчизну -

              то Вічний вогонь у вінках,

     То – з всіх почестей –

               честь, то професія, хлопці,така…

Учитель.

Тепер такий час, коли кожен українець до глибини душі відчув приналежність до славної героїчної нації.

 Україна має вірних дочок і синів, які не дадуть ворогу поставити нас на коліна!

 Так хочеться спокою і миру! Щоб наші діти не йшли на війну, а ростили хліб

і виховували своїх дітей, щоб на світанку не « гради» ворожі будили ( бо вони вранці ще так солодко сплять), а щебет птахів та лагідні промені вранішнього сонечка.

    

Учень.

Нема  в солдат перепочинку,

Таке армійське вже життя.

І знов на бойові  завдання

Іти хлоп’ятам вже пора.

Учитель.

Хлопчики  - хлопчики

ваші шляхи заплутано

певне мойри кляті пустились берега

всі голоси стікають в’язкою цикутою

цього літа пекельного  у солов’їв істерика

ваші вірші – пророчі

а сни вибухають ранами

як сигнальні ракети освітлюють ніч нервову

хлопчики – хлопчики – хлопчики

а чи не рано вам

у болота криваві

поля червоні?

десь у садку батьківському груші спілі

падають гулко у некошені трави

мама дзвонила – а у Сашка весілля…

хай собі мамо

у нас тут свої забави

он кулеметний аркан

рушники – пов’язки

квіти – на труни

а не коханій – у коси

перетанцюємо мамо з Божою ласкою

переспіваємо ми тих співанок досить…

там де серпанок пестить вишневі хащі

стукає птах – віщун у чиєсь віконце

хлопчики – хлопчики

хто замість вас побачить

як над землею чистою встане сонце?

                                      Ольга Остапчук

Учень.

Вже занадто багато ми чуємо

Кожен день про кроки війни.

І навряд чи ми спокій відчуємо,

Поки гинуть Вкраїни сини.

Учитель.

 Наше покоління не знає війни.  Ми чули про неї тільки із кінофільмів або з книг. Але пройшли роки – і ось знову війна. Можливо, не всі це відчувають. На щастя, Хмельниччина далеко від бойових дій. Люди живуть спокійно, не чують вибухів, не ховаються у підвалах. Діти ходять у школу, смачно їдять, солодко сплять. Але як не ховайся, - війна увійшла в наш дім. 

    Дунаєвеччина ховає синів – героїв. Плачуть матері,сивіють батьки. Неможливо осягнути усю глибину цього горя. Неможливо знайти слова співчуття рідним та близьким героїв… Єдине що ми, земляки, можемо зробити – молитися за їх душу, робити все можливе для того, аби допомогти нашим воїнам та благати Бога  про мир в Україні.

    Сьогодні схиляємо голову перед пам’яттю земляків, які поклали своє молоде життя в ім’я миру в державі. Вони загинули не на чужій землі, не за чужі інтереси. А за свою мову, за майбутнє великої родини українців. Хай сьогоднішнє та майбутні покоління ніколи незабудуть подвиг Героїв – Володимира Овчарука, Анатолія Романчука та  Євгена Добровика.

     Господи! Скільки ще потрібно смертей, щоб настав такий омріяний довгоочікуваний мир? Скільки ще матерів не дочекаються синів, дружини –чоловіків, діти – батьків? Господи…?! Хай пишається Україна такими синами! Вічна слава Героям!

 Ми сьогодні говоримо про мужність українських військових та добровольців,про їх вірність присязі своїй країні та українському народові,готовність віддати життя за цілісність України, за її мир та спокій.

4.Презентація « АТО –в об’єктиві фотокамери».

4.1. Біля міста Щастя.

4.2. «Кіборги» Донецького аеропорту.

4.3. Захищаємо мир і життя.

4.4.Ми повернемось,мамо.

4.5.Волонтери – опора АТО.

  

5. Слово вчителя.

Наші  хлопці  - титану міцніше!

Не беруть їх хай кулі та міни!

Хай Господь захищає сильніше!

Слава героям  - синам України!

Без миру немає дитинства, немає майбутнього. За щастя дітей, за мирне небо,за цвіт землі борються наші бійці. Серед них і наш земляк Горбатюк Віктор Станіславович.

І наша  наступна  сторінка « Герої серед нас» присвячена саме йому

Горбатюк Віктор Станіславович народився в селі Ставище  20 жовтня 1975 року в сім’ї колгоспника. Дитячі та юнацькі роки пройшли в рідному селі.

У 1982 році хлопчик почав відвідувати школу. Ріс Вітя розумним і допитливим. Він був звичайним хлопчиком. Пройшли роки навчання. У 1990 році хлопець закінчив 8 клас.

 Потім він навчався у Підлісному Мукареві. Там він здобув середню освіту і професію тракториста.

  Після закінчення школи Віктор працював трактористом у рідному колгоспі.

Далі служба у армії. Служив в Національній гвардії.

 Повернувся у рідне село. Став працювати у колгоспі, одружився. Як багато інших чоловіків, подався до столиці шукати роботу. Працював на будівництві. Час від часу приїжджав у відпустку.

   Зараз воює на Сході України.

 Визволяв міста Щастя, Слов’янськ. Бував на Лисій Горі. Охороняє  Запорізьку  електростанцію.

    Ми пишаємося тим, що в нашому селі є люди, які не бояться віддати життя за вільну Україну, за мирне небо, за наше щасливе майбутнє.

    Низький уклін тобі, Вікторе, за мужність, відвагу, патріотизм та велике спасибі за те, що ти нас захищаєш. Нехай Бог посилає тобі здоров’я, сили та достатку.

6. Презентація « Герої серед нас».

III. Підсумок.

Учитель. Кожна людина любить свою Батьківщину, готова для неї все віддати,  навіть життя, тільки б вона була вільною і незалежною, щоб ми жили в мирі та злагоді. А що можете зробити для України ви, діти, щоб вона стала кращою?  Ви ще зовсім маленькі, але маєте у своїх грудях добре серденько, яке вам підкаже, що робити.

    Ми з вами писали листи та малювали малюнки солдатам, які перебувають в зоні АТО.  Ви висловлювали свої прагнення до миру і єдності України, бажали захисникам здоров’я і перемоги.

    Учнями нашого навчального закладу було проведено благодійну акцію по збору  теплих речей та продуктів харчування для бійців, які перебувають в зоні АТО.

      У школі ми провели ярмарку. Мета її – зібрати кошти для української армії. Учні та їх батьки принесли багато виробів кулінарного мистецтва: пироги, торти, тістечка, кекси,різноманітне печиво,барвисте желе,пончики,

вафлі.

   Наш народ робить все для того. щоб підтримати українську армію. Ми розуміємо: поки ми тримаємось одні за одних, підтримуємо, допомагаємо, -

ніхто нас не переможе. Мимоволі, пригадуються слова відомої поетеси – борця Лесі Українки: « … ні я жива, я буду вічно жити…». І ці слова сміливо можна взяти девізом сьогоднішнього життя країни. Наша Україна живе і вона невмируща.

   Молімося за мир і Україну. Молімося за солдат, щоб вони повернулись додому здорові і живі, більше нічого не треба. Благаємо: « Господи, збережи наших захисників для нас і України».

Учень.

   Ми – юні громадяни і патріоти України, в ім’я майбутнього – ми голосуємо…

Діти  (разом). За мир!

    Учень.

       Мир на землі – це дім і мама, й тато,

       Й любові стільки – просто через край!

       Це та земля, де щастя є багато,

       І в кожнім  домі – хліба коровай!

Діти ( разом). Вічна слава героям!

Учитель. Діти, вшануємо загиблих героїв хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання.)

 Учитель.

   Як символ всенародної вдячності та пам’яті про  тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, за мирне небо та щасливе майбутнє, ми відпускаємо голубів миру в чисте небо України і промовляємо:

 

  Діти ( разом). Ми – українці, ми – за мир!

Свято "Сто днів дитини в школі".

Свято  «Сто днів дитини в школі»

                    

     Дорогі гості!

               У нас сьогодні справжнє свято!

               Чути музику і сміх.

               Бо ми будемо вітати

               Першокласників своїх.

              Хто вже вміє рахувати,

              Той повинен добре знати,

              Що кожен учень провчитись зумів

              100 найперших в школі днів.

      1 вересня – величний день у житті кожної дитини нашої великої дружної шкільної родини. Цей день буває у житті кожної людини. Але буває лише один – єдиний раз у житті.

      День, коли дитина вперше переступає поріг школи, відкриває своїми маленькими ручками двері у широкий світ науки, потрапляє у нову незнану їй доти Країну Знань. І, мабуть, тому той день 1 вересня був у нас таким хвилюючим, незвичним.

       А ось сьогодні минуло вже цілих 100 днів вашого, дітки, шкільного життя. Перші 100 днів нового, важкого, напруженого шкільного життя.

        Вже цілих 100 днів ви не просто Іванка, Сашко, Владик, Юрко, Святославчик. Уже цілих 100 днів ви школярі, вас шанобливо називають на прізвище і ставляться до вас, як до дорослих людей.

      Тож сьогодні ми запросили своїх батьків, шанованих гостей, щоб разом весело і завзято відсвяткувати свої перші іменини – 100 днів у школі. Ми спробуємо розповісти про те, що ми вже знаємо, вміємо, чого хочемо навчитися, у що вміємо гратися.

                  У нашому класі сьогодні свято.

                  Прийшли у гості мами й тата,

                  Прийшли до нас друзі шановні,

                  Узнати, які ми тепер красномовні

                  Як ми задачі умієм рішати,

                  Як ми умієм уже читати

                   За велику справу я в житті берусь,

                   Не кажу «не вмію», а кажу – «навчусь»!

                   Я навчусь писати, рахувать, читати.

                   Бо в житті складному треба розум мати!   

          Ми сьогодні ще маленькі, але добре знаємо, що майбутнє нашої держави, майбутнє нашого українського народу залежатиме від нашого вміння працювати, від наших успіхів у навчанні, від того, як ми будем любити свою Батьківщину. Край, де ми народились, де ростем, живемо, де будемо працювати у майбутньому, треба вчитися любити, берегти, вивчати його історію.

                                           Любі друзі! Хоч маленькі,

Ми вже добре знаєм,

Що зовемось українці

Й українських предків маєм.

Тепер ми учні, перший клас,

Нове життя тепер у нас.

Прийшов урок на зміну грі,

Тепер ми учні, школярі.

І від дзвінка, і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Рахуй, пиши, а ще читай,

Учителю відповідай.

Та все це не лякає нас,

Бо ми старанний перший клас!

У школі нас всьому навчать.

І роки весело біжать.

Я прийшов до школи вчитись,

Бо поставив я мету:

Скоро стану президентом,

Тільки трохи підросту!

Я також прийшов учитись,

Бо вже вирішив давно:

Буду, мабуть, футболістом,

Або зіркою кіно!

Поки що сказати рано,

Може, в бізнес я піду,

Чи фотомоделлю стану,

Як по росту підійду!

Я банкіром хочу стати -

Полюбляю рахувати!

А я стану депутатом,

Бо люблю голосувати.

А я в лікарні після школи

Всім робитиму уколи.

Мріймо! Мріяти не рано!

Кажуть роки швидко мчать.

Якщо будемо старанні,

В школі нас всьому навчать!

А тепер про школу нашу

Ми вам з радістю розкажем.

                 Пісня на мелодію «Чого вчать у школі».

                              Далі хочем вас вітати

                              І про школу розказати.

                              Про життя наше щоденне,

                              Не святкове повсякденне.

                              Стоїть на вулиці Шкільній будинок чудовий,

                              І рідний він серцю, хоча не новий,

                              Куди не поглянь – тут всюди рідня,                                           Живе в цьому домі справжня сімʼя!

                              Ви із нею познайомтесь,

                              Зрозуміти не відмовтесь.

                              Наші традиції поважайте,

                              Що не так, то вибачайте!

                              Школу ми любимо,

                              З цього й почнемо

                              Розповідь нашу про країну,

                              Де дружно живемо.

                               Росте й мужніє в ній кожна дитина.

                               Тут учні знаходять для серця відраду,

                               Знання і підтримку, ще й добру пораду.

                              

                               З понеділка до суботи

                               Повно є у нас роботи.

                               Рахувати, малювати,

                               Англійською розмовляти.

Вчитель:

 Скажіть, діти, а для чого потрібно ходити в школу?

Діти:                                                                                                                                             Щоб навчитись писати, рахувати, читати, дружити, допомагати один одному.            Вчитель

Вчитель:

  А  зараз веселий дзвоник покличе наших першокласників на уроки.

Зараз – урок читання. Ми вже вивчили деякі букви і навіть трохи вміємо читати.

Чистомовка

На – на –на – рідна сторона.

Ай – ай –ай – наш Ставищанський край!

Жу – жу  - жу – природу бережу.

Ки – ки – ки вічнозелені ялинки

Діти, незабаром прийде Новорічне свято.

 Що воно нам принесе?(Подарунки від Діда Мороза і Снігуроньки і красуню ялинку.

Але ялинку не можна рубати, краще прикрасити гілочку ялинки).

 - Прочитати слова:

РУКИ, МИЛО, ЧИСТОТА, ПОРЯДОК.

   Виправ речення і прочитай правильно.

1. Не мий руки перед їдою.

2. Не тримай у чистоті свій одяг.

3. Ламай шкільне майно.

   Друге завдання. На дошці я викладаю слова («мама», «тато», «мир», «верба», «калина», «школа»).

 - Прочитайте ці слова.

 - Щоб рости сильними, спритними та вмілими,

         Щоб рости здоровими,

         Ми зарядку робимо!

Наступний урок математики. А зараз ми побачимо, як учні знають цю потрібну науку.                                                                                                             Ми вже вміємо рахувати аж до 10.

    А зараз задачки – віршики.

 3 овечки коло гречки,

 На лужку ще три овечки.

 Полічи овечок цих.

 Скільки разом їх усіх?

 Було у Марини

 7 ягід малини

 6 ягідок

 А скільки лишила      

                                                                                                                            Ось до класу на урок

  Залетіло 6 сорок

  2 пізніше прибуло

  Скільки всіх птахів було?

Третім уроком у нас письмо.

 Ох, і важке це завдання -

 Букви правильно писати.

 І у учнів є бажання

 Про письмо нам розказати!

                                                                                                                   Учитель. Завдання сови Мудрульки

 - Записати прописними буквами:

 - велику букву «а»;

 - велику букву «у»;

 - написати слово «ау»;

 - написати слово «мама», «мир».

На уроках природознавства ми вчимось любити і берегти природу.

 Не зривай ромашку,

 Не топчи травинку,

 Будь природі другом,

 Будь природі сином.

Вчитель. Кожна дитина неповторна, незрівнянна, особлива. Кожна дитина – це особистість, яка вміє мислити по-своєму, мріяти по-своєму, уявляти по-своєму. У нашому класі 6 дітей, кожна дитина різна, але кожна рідна. У кожної дитини є найрідніші люди – батьки. Усі ми починаємося з батьківської рідної оселі. Де б не бувала людина завжди відчуває непереможне прагнення повернутися до батьківського порога, пригорнутися до рідної матінки. Найкращими, найдобрішими вчителями і помічниками для своїх дітей повинні стати ви, батьки. Закликаю усіх батьків любити своїх дітей, підтримувати їх у навчанні, допомагати дружньою порадою, теплою підтримкою і доброю справою.

        А тепер  вітання щирі

        Ми шлемо своїм батькам,

        Щоб у злагоді і мирі

        Літ ще сто прожити вам.

      «Пісня про маму.»

1. Конкурс для мам «Знайди свою дитину».

2. Конкурс «Хитрило - мудрило». (На пелюстках ромашки записані загадки. Мама чи тато відриває пелюстку, читає загадку і відгадує її).                                                        * Хто ховає під кущі наші супи і борщі? (Картопля)

* Латка на латці, а посередині гризь? (Капуста)

* Стоять на припоні не їдять, не пʼють, а все гладкими стають.(Огірки)

* Батько тисячу синів має, кожному мисочку справляє, а собі – ні.(Дуб і    жолуді)

* Стоїть хлопчик під пеньком, накрив голову брильком. (Гриб)

* Скільки у велику каструлю картопель улізе?(Картопля не лазить)

* У якому лісі немає листя?(У сосновому)

* Що то за голова, що лиш зуби та борода?(Часник)

Вчитель. Сьогодні ми казку сюди запросили.

                Щоб бачити казку і слухать гуртом,

                А казка у залі десь заблудилась,

                Давайте її пошукаєм разом.

                Прийди, прийди, Казко, до нас на свято,

                Щоб ми звеселились, щоб радісні були.

                Розкрий нам широкі простори довкола,

                Щоб світ ми впізнали й щасливі росли.

                              Лист від королеви казок

                «Вітаю вас дорослі і малі,                                                                                  Від усіх казок низенький нам уклін!                                                            Я Казка мудра, хочу вам сказати,                                                                Що кожен з вас мене повинен знати.                                                                  Бо, кажуть, казка вчить на світі жити,                                                   Та й правду й волю завжди боронити».

Наша гостя надіслала чарівну квітку з пелюстками – загадками.

                 Він звірят усіх лікує,

                 Від холери їх рятує.

                 Вилікує він за мить

                 Все, що в звірів заболить.(«Айболить»)

                 Сидить півник на печі,

                 Їсть смачненькі калачі.

                 Ось лисичка прибігає,

                 Півника мерщій хапає.

                 Біжить півень рятувати,

                 В лиса півника забрати.( «Котик і півник»)

                  Старенька бабуся у лісі жила,

                  Гостинці для неї онука несла.

                  Хто дівчинку по дорозі  зустрів?

                  Як казка ця зветься?                                                                            

                  Хто б відповів?(«Червона Шапочка»)

                  До школи прямує хлопчак деревʼяний,

                  Чомусь потрапляє у цирк полотняний.

                  Відома ця книжка тобі, чи не так?

                  В пригодах яких побував цей хлопчак?(«Пригоди Буратіно»)

                   Ой, набридло на віконці

                   Все на сонечку сидіть.

                   Я візьму і покочуся,

                   Щоб побачити весь світ.(«Колобок»)

                   Підробив він голосок,

                   Став малим співати.

                   Здогадалися вони:

                   Вовк – не наша мати.(«Вовк і семеро козенят»)

                   В казку з вами мандрували

                   Всі загадки відгадали.

                   А тепер настав вже час

                   Подивитися на нас!

               (Інсценізація казки   « Рукавичка» )

    Наше свято підходить до завершення. Дякуємо, батьки, що завітали до нас.          На згадку про цей день ми підготували для вас новорічні подарунки, адже незабаром Новий рік. Ці сюрпризи зробили ваші діти своїми руками на уроках трудового навчання.(Діти вручають подарунки.)

    Наше свято я хочу завершити «Ввічливим віршиком» Марії Познанської. Утворіть коло, візьміться за руки та повторюйте разом.

Учитель.Я всміхаюсь сонечку…

Учні.  Здрастуй, золоте!

Учитель. Я всміхаюсь квіточці…                                                                                                              

Учні. Хай вона цвіте!

Учитель.Я всміхаюсь дощику…

Учні. Лийся, мов з відра!

Учитель. Друзям усміхаюся...

          Учні. Зичу їм добра!                   

      Закінчилася сьогодні наша зустріч,

      Виступи, ігри, знайомства – все було у нас.

      Тож насамкінець ми скажемо дружно

      Приходьте ще у перший клас, до нас.