« Дунаєвеччино, мій рідний краю, я так тебе кохаю».

Мета: поглибити  знання  учнів  про  Україну,  про  її  національні  символи;  розвивати  пізнавальний  інтерес  до історії  рідного  краю,  рідного  села, рідної  Дунаєвеччини, походження  назви села,  виховувати  любов  і  повагу  до  села,  бажання  більше  знати  про  нього;  шанобливе  ставлення  до  традицій  народу, своїх  рідних;  формувати  уявлення  про  творчу  особистість.

Обладнання: фотографії  вулиць  села  Ставище; пейзажі  окраїн; малюнки  дітей;  карта  України,  Хмельниччини; фотографії  міста  Дунаєвець; вироби  учнів,  музичний  супровід.

                     Хід  заходу

1. Повідомлення теми і мети заходу.

Учитель.  Вітаю  вас,  мої  любі  другокласники!  Ось  і  знову  ми сьогодні поговоримо про нашу Батьківщину.   

 - Як же називається вона?

 - Що для вас є Батьківщина, якими словами можна її назвати?

    Наша країна  - це наш дім, Україна – велика і заможна країна, де багато великих міст, селищ та сіл ( 25 областей).

    Україна розташована в центрі Європи, її сусіди – Білорусь, Росія, Туреччина, Молдова, Румунія, Угорщина, Словенія, Польща.

-         Які міста України ви знаєте?

-         У якій області ми живемо?

-         У якому селі?

ІІ. Гра « Де хто живе?»

-Діти, пропоную  погратись у гру « Де хто живе?»

У Києві – кияни;

у Полтаві – полтавчани;

у Львові – львів’яни;

у Хмельницькому – хмельничани;

у Дунаївцях – дунаївчани;

у Ставищі -  ставищанці.

ІІІ. Узагальнююча бесіда.

  Де  би  ви  не  були,  куди  би  не  їхали  ви  завжди  хочете  повернутись  до  свого  рідного  дому.  Послухайте  вірш  і  скажіть,  чому  саме  так  відповів  журавель?

          Ми  спитали  журавля:

-         Де  найкращая  земля?

       Журавель  відповідає:

-         Краще  рідної  немає.

Учитель.   А  для  вас  яке  місце  найкраще  на  землі?

(  Відповіді  дітей).

Учитель.  Коли  ви  народилися,  то  першим  побачили  обличчя  матері,  відчули  ніжність  погляду  і  тепло  її  рук.  Для  вас у  перші хвилини  життя  вона  являла  собою  всесвіт,  поза  яким  іншого  не  існує.

Але  і цей  материнський  образ  поки  що  нечіткий.  Минають  тижні, місяці  і  ви  починаєте  сприймати  рідну  людину  в  окремих  рисах,  розрізняєте  інтонації  материнського  голосу,  материнську  поставу.

 Збігає  час,  а  навколо  материнського  світу  починає  виростати  інший,  який  стає  близьким  вам.

 Що  це  за  світ?  Він -  ваша  кімната,  найближча  сільська  вулиця,  сусідські  діти,  автомобіль  чи  потяг,  які  мчать  кудись  за  межі  вашого  дитячого  сприйняття.  Ви  розумієте,  що  земля  ширша  за  ту, що  перед  вашими  очима,  що  є  інші  села  і  міста.

 На  стінах  кімнати  вашу  увагу  затримують  фотографії,  і  ви  дізнаєтеся,  що  у ваших  бабусь  і  дідусів  були  свої  мами  і  тата.

 « Вчора»  відступає  далі  і  далі, відкриваючи  простір  далеких  часів.

   І  ось  настає  священний  час,  коли  все  це  велике  і  маленьке,  що  ви  усвідомлюєте,  що  нас  оточує,  що  є  для  нас  минулим  і  майбутнім, зливається  в  одне  коротке  слово – Батьківщина.

1-й  учень.   Є  багато  країн  на землі,

                     В них озера,річки і долини…

                     Є  країни  великі  й  малі,

                     Та  найкраща  завжди  -  Батьківщина.

                   

2-й  учень.   Кохаю  край  наш  дорогий,

                      Що зветься Україна.

                      Вітчизні  хочу  я  своїй

                      Зрости  достойним  сином.

3-й  учень.   Люби,  шануй,  піднось  до  зір,

                     Її  пісні  і  мову.

                     Нема  солодшої  повір, 

                     За  неї,  пречудову.

Учитель.  Діти,  як  ви  розумієте  слова:  любити  Вітчизну?

Учень.  Любити  рідний  край  означає  берегти  кожну  вулицю,  двір,  хату,  дерево,  кущ,  тварину,  рослину,  пташку,  комашку,  річку,  гори,  ліс,  луки.

Учениця.  Любити  рідний  край  означає  шанувати  старших  і  допомагати  молодшим.

Учень.  Любити  рідний  край  означає  добре  вчитися,  щоб  дарувати  радість  своїм  батькам  і  користь   нашій  Україні.

Учень.  Любити  рідний  край  означає  любити  своє  рідне  село.  Адже  моє  село -  найкраще  місце  на  землі.

Учень.  Багато  гарних  сіл  на  світі,

              Але  мені  миліш  за  все

              Ставище  все  в  зеленім  вітті

              Прекрасніше  понад  усе.

Учень.  У  цім  селі  я  народився,

              У  нім  живуть  мої  батьки,

              Куди  не  глянь -  дерева  й  квіти,

              І  в  їх  вінку  блищить  ріка.

Учитель.  Село  Ставище.  Рідний  край.  Воно,  немов  чарівний  дзвін,  звучить  для  кожного  із   нас.  Ви  швидко  зростатимете,  пролетять  над  вами  лебеді  дитинства  і,  прощально  помахуючи  крилами,  зникнуть  за  обрієм.    Згодом  ви залишите  рідну  домівку.  Але,  де  б  ви  не  були,  ким  би  ви  не  стали,  на  все  життя  залишаться  у  серці  кожного  із  вас  його     знайомі  краєвиди,  обличчя  рідних  і  знайомих. 

Учень.  Біжить  річка  невеличка,

              Навкруг  городи  і  поля.

              Куди  поглянеш -  ніби  казка,

              Моє  село,  моя  земля.

Учень.  Найрідніша  земле,

              Колисковий  краю,

              Кращого  за  тебе

              Більш  ніде  немає.

Учень.  Кружляють  бджоли  працьовиті,

              В  гаях  співають  солов’ї.

              Моє  село  мене  чарує,

              Воно  найкраще  на  землі.

( Читання  акровіршів).

Учень.  Село  мого  дитинства

              Там  трави  мені  в  пояс

              А  річка  Студениця

              Веде  в  майбутнє  нас.

              Йдемо  ми  в  ногу з  часом.

              Щороку  підростаємо,

              Енергію,  і  силу,  витримку  ми  маємо.

Рідна  сторона.

Росте  за  селом  калина

І  тішиться  нею  пташина,

До  неї  спішить  вся  крилата  родина

Нанизати  ягід  шнурок

А  вивірка  хитра  й  швидка

Стрибнула  на  гілку  з  пенька,

Тихенько  підкралась  й  нарвала

Охапок  смачних  ягідок.

Розвела  крильми  та  пташина

Обурилась  й  знов  полетіла,

На  інший  кущ  вона  сіла.

Ага! -  каже. -  Гостинець  є  для  діток!

( Читання  вірша  «Ставище»  А.  Коляновського).

                             Ставище.

 Текла в крутії Студениця

 Не знати з яких ще давнин,

 Та ось, як в потребі годиться,

 На греблі впряглася у млин.

  І тут, де вербове Ставище,

  Забуте, зачахле село,

  Підноситься сонце все вище,

  В ставу остудивши чоло.

  Вертають до кореня роду

  Усі, хто чорнів од біди,

  Душею відчути свободу

  І силу землі і води.

  Бо де розневолені руки,

  Засвітиться людяна грань,

  До діла стають без ошуки

  І без феодальних знущань.

  Бо як голові неспокійно –

  Слова проростають в діла,

  То правда в Ставищі надійно

   Людину з колін підвела.

   І поле співає наголос,

    Господарю хлібом дає –

   Так молодо зводиться « Колос»

   На гарне прийдешнє своє. 

Учитель.  Послухайте  розповідь  про  історію  нашого  села.

Раніше воно називалось Татариськи, Мукачівські  Татариськи, Татарище. Колись у цій місцевості існувало місто Тягин або Новоргудок, яке знищили татари. А жителі заснували нове поселення на місці колишнього стану. Знаходилось місто на північний схід від теперішнього села. Тепер там орне поле, на якому часто знаходять  людські кістки, черепки, а також каміння, мабуть, залишки будівель. 1957 року село було перейменовано у Ставище. Ця назва пішла від ставу посередині села. Село  розкинулось по обидва

береги річки Студениці і ставу. Лівобережна частина поділяється на Закорчмення та Кут. Закорчмення – частина села, що знаходиться за корчмою в центрі села. Правобережжя ділиться на Загребелля і Заводаївку. Загребелля – частина села, що за греблею. Заводаївка – частина села, що забудована найдавніше. Це 6 хат, що знаходяться на правому березі річки Студениця. Заводаївка – бо за водою.

           Нині  Ставище  сучасне  українське  село -  електрифіковане  і  газифіковане.

Воно  відоме  своїм  красивим  ставом,  який  розкинувся  посеред  села.  Тут

живуть  найспівучіші  соловейки,  оселилися  прекрасні  птахи -  лелеки.  Тут не  переводиться  народна  пісня  і калиново  квітне  рідна  мова,  яку  ніколи не  зраджували  селяни.                                                                                           Пережило  село  голод  у  1932 -  1933  роках.  Наші  односельці  на  спомин  про  загиблих  встановили  хрест  «  Пам’яті  жертвам  голодомору».

Ставище  розквітає  сьогодні. І  стає  кращим  з  кожним  роком.

ІV. Гра « Опиши Україну».

-         У мене є невеличкий м’яч, зараз ми будемо його передавати й описувати Україну, казати гарні слова, відповідати на питання « Яка Україна?».

( Безкрая, багата, гостина, співуча, горда, дружня…)

V. Розповідь учителя.

       Хочеться  розповісти  і  про  наш  Дунаєвецький  район,  якому   виповнилося  90  років  і  прекрасне  місто  Дунаївці.                                   

                   Учень.        Хай  у  полі  видзвонює  колос

І  на  чатах  стоять  журавлі

І  лунає  Дунаєвець  голос

                             На  подільській  квітучій  землі.                      

Мені  дуже   хочеться  запалити  у  ваших  сердечках  хоча  б  маленький вогник  гордості  за  те,  що  ви  українці.

               

                 1-й.Учень.      Ми  є  діти  українські –

                                         Хлопці  і  дівчата,

  Рідний  край  наш  -  Україна –

                                         Велика  й  багата.

            2-й. Учень.       Присягаєм  рідну  віру

                                                Завжди  визнавати,

       По- вкраїнськи  говорити,

                                                Молитись,  співати.

            3-й. Учень.          Бережемо  традиції  роду,                                          

        В  творчих  пошуках  люди  мої,

     Ми  під  прапором  волі  народу,  

        Ми  за  злагоду  й  мир  на  землі. 

      Саме  вам,  діти,  доведеться  вивчати,   берегти,   шанувати  і  вивершувати  те,  що  надбане вашими пращурами.  Хай  буде  щасливою  ваша  дорога!  Будьте  горді,  чесні,  розумні,  любіть  свій  рідний  край!

VІ. Підсумок.