Тема. « Вітчизна - це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна…»
Обладнання: звукозаписи Гімну
України, пісень про Україну, плакати з символами
України, фото, діапроектор, комп’ютер.
Хід уроку
I. Організаційний момент
( Хлопчик і дівчинка в українських
костюмах читають вірші.)
1 учень.
Я – українка,
бо живу в Україні,
На вільній, єдиній
Своїй Батьківщині.
2 учень.
Я – українець,
цього не відняти,
Дозвольте, шановні,
урок мужності розпочати.
( Звучить пісня «Це край, де я родилась і живу».
На фоні пісні учні- українці виконують танок «Прапор України».)
II.
Оголошення теми і мети уроку
1.Слово вчителя.
Сьогодні ми проводимо урок мужності
на тему « Вітчизна- це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна…» у вигляді усного
журналу.
Перша сторінка нашої зустрічі
носить назву «Україна – єдина країна».
Україна…
Починаю найсвятішу тему,
Вибираю найсвітліші барви…
Скільки світла в імені твоєму!
Скільки в ньому доблесті і слави!
Ми все більше любимо свою Україну.
Україна – одна з найбільших держав
у Європі. Це країна, яка має свої символи, традиції, свою мову, історію і
талановитий народ, який протягом багатьох віків боровся за свободу Батьківщини.
Український народ береже свою землю, свою країну, прагне робити щось корисне для неї, докладає зусилля для
того, щоб всі жили щасливо.
2. Виступ учнів.
1
учень.
На білому світі є різні країни,
А в них - і ліси, і лани…
Та тільки одна на землі Україна,
А ми – її доньки й сини.
2 учень.
Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,
І квіти усюди ростуть…
Та тільки одну Батьківщину я маю,
Її Україною звуть.
3 учень.
Моя Україно, тебе я кохаю –
Тут дім мій, тут друзі живуть.
Тут мовою рідною пісня лунає
. І мальви по селах цвітуть.
4 учень
Моя Батьківщина – це хата й калина,
Що виросла біля вікна.
Моя Батьківщина – це вся Україна
Що в цілому світі одна!
5 учень.
Моя
Батьківщина – це предків багато,
Що землю свою берегли.
Стояли за неї до смерті, завзято,
А ворогу не віддали.
Учитель.
Добре жити людству, коли панує доброта і
любов, злагода і мир. Але зараз ми переживаємо не просто важливий історичний
момент, а справді переламний у долі України. І позиція більшості українців
очевидна: Україна, попри мовні питання, культурні розбіжності, історичні
відмінності – єдина. Свою соборність народ готовий боронити до кінця.
Учениця.
Народе мій, пишаюся тобою:
Моя душа – частинка твого « Я» .
Красою правди у святім двобою
Понад Майданом сонця лик сія…
Учень.
Є нація! Хай знають всі на світі:
Ми є! Народ піднявся із колін!
І переможно сонце Правди
світить,
Співає гордо наш Державний
Гімн!
( Лунає Гімн України.)
Учень.
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна- єдина,-
Писав в своїх віршах Тарас.
Учениця.
Молюсь,- казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Учень.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!
Учитель.
Ми – Єдина країна! Незважаючи на всі негаразди,що відбуваються зараз, всі
ми прагнемо одного – миру, спокою,
міцної та квітучої держави й чистого неба над головою.
3.Слово вчителя.
Друга сторінка нашого журналу
носить назву « Хочеш миру – готуйся до війни».
Сьогодні ми сторінку цю перегортаємо,
Де про славу героїв згадаємо.
Аби не забути історію роду
І бути гідними свого народу.
Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може.
-
Хто ж її повинен захистити?
-
Хлопчики ,які
зараз навчаються в школі. А згодом стануть мужніми захисниками Вітчизни.
…Захищати Вітчизну –
це справа для справжніх мужчин!
Це не просто слова:
честь, кар’єра, звання
або чин…
Захищати Вітчизну -
то Вічний вогонь у
вінках,
То – з всіх почестей –
честь, то професія, хлопці,така…
Учитель.
Тепер такий час, коли кожен українець до глибини душі відчув приналежність
до славної героїчної нації.
Україна має вірних дочок і синів,
які не дадуть ворогу поставити нас на коліна!
Так хочеться спокою і миру! Щоб наші
діти не йшли на війну, а ростили хліб
і виховували своїх дітей, щоб на світанку не « гради» ворожі будили ( бо
вони вранці ще так солодко сплять), а щебет птахів та лагідні промені вранішнього
сонечка.
Учень.
Нема в солдат перепочинку,
Таке армійське вже життя.
І знов на бойові завдання
Іти хлоп’ятам вже пора.
Учитель.
Хлопчики - хлопчики
ваші шляхи заплутано
певне мойри кляті пустились берега
всі голоси стікають в’язкою цикутою
цього літа пекельного у солов’їв
істерика
ваші вірші – пророчі
а сни вибухають ранами
як сигнальні ракети освітлюють ніч нервову
хлопчики – хлопчики – хлопчики
а чи не рано вам
у болота криваві
поля червоні?
десь у садку батьківському груші спілі
падають гулко у некошені трави
мама дзвонила – а у Сашка весілля…
хай собі мамо
у нас тут свої забави
он кулеметний аркан
рушники – пов’язки
квіти – на труни
а не коханій – у коси
перетанцюємо мамо з Божою ласкою
переспіваємо ми тих співанок досить…
там де серпанок пестить вишневі хащі
стукає птах – віщун у чиєсь віконце
хлопчики – хлопчики
хто замість вас побачить
як над землею чистою встане сонце?
Ольга
Остапчук
Учень.
Вже занадто багато ми чуємо
Кожен день про кроки війни.
І навряд чи ми спокій відчуємо,
Поки гинуть Вкраїни сини.
Учитель.
Наше покоління не знає війни. Ми чули про неї тільки із кінофільмів або з
книг. Але пройшли роки – і ось знову війна. Можливо, не всі це відчувають. На
щастя, Хмельниччина далеко від бойових дій. Люди живуть спокійно, не чують
вибухів, не ховаються у підвалах. Діти ходять у школу, смачно їдять, солодко
сплять. Але як не ховайся, - війна увійшла в наш дім.
Дунаєвеччина ховає синів –
героїв. Плачуть матері,сивіють батьки. Неможливо осягнути усю глибину цього
горя. Неможливо знайти слова співчуття рідним та близьким героїв… Єдине що ми,
земляки, можемо зробити – молитися за їх душу, робити все можливе для того, аби
допомогти нашим воїнам та благати Бога
про мир в Україні.
Сьогодні схиляємо голову перед
пам’яттю земляків, які поклали своє молоде життя в ім’я миру в державі. Вони
загинули не на чужій землі, не за чужі інтереси. А за свою мову, за майбутнє
великої родини українців. Хай сьогоднішнє та майбутні покоління ніколи
незабудуть подвиг Героїв – Володимира Овчарука, Анатолія Романчука та Євгена Добровика.
Господи! Скільки ще потрібно
смертей, щоб настав такий омріяний довгоочікуваний мир? Скільки ще матерів не
дочекаються синів, дружини –чоловіків, діти – батьків? Господи…?! Хай пишається
Україна такими синами! Вічна слава Героям!
Ми сьогодні говоримо про мужність
українських військових та добровольців,про їх вірність присязі своїй країні та
українському народові,готовність віддати життя за цілісність України, за її мир
та спокій.
4.Презентація « АТО –в об’єктиві
фотокамери».
4.1. Біля міста Щастя.
4.2. «Кіборги»
Донецького аеропорту.
4.3. Захищаємо
мир і життя.
4.4.Ми повернемось,мамо.
4.5.Волонтери – опора АТО.
5. Слово вчителя.
Наші хлопці - титану міцніше!
Не беруть їх хай кулі та міни!
Хай Господь захищає сильніше!
Слава героям - синам України!
Без миру немає дитинства, немає майбутнього. За щастя дітей, за мирне
небо,за цвіт землі борються наші бійці. Серед них і наш земляк Горбатюк Віктор
Станіславович.
І наша наступна
сторінка « Герої серед нас» присвячена саме йому
Горбатюк Віктор Станіславович народився в селі Ставище 20 жовтня 1975 року в сім’ї колгоспника.
Дитячі та юнацькі роки пройшли в рідному селі.
У 1982 році хлопчик почав відвідувати школу. Ріс Вітя розумним і
допитливим. Він був звичайним хлопчиком. Пройшли роки навчання. У 1990 році
хлопець закінчив 8 клас.
Потім він навчався у Підлісному Мукареві.
Там він здобув середню освіту і професію тракториста.
Після закінчення школи Віктор
працював трактористом у рідному колгоспі.
Далі служба у армії. Служив в
Національній гвардії.
Повернувся у рідне село. Став
працювати у колгоспі, одружився. Як багато інших чоловіків, подався до столиці
шукати роботу. Працював на будівництві. Час від часу приїжджав у відпустку.
Зараз воює на Сході України.
Визволяв міста Щастя, Слов’янськ.
Бував на Лисій Горі. Охороняє Запорізьку
електростанцію.
Ми пишаємося тим, що в нашому
селі є люди, які не бояться віддати життя за вільну Україну, за мирне небо, за
наше щасливе майбутнє.
Низький уклін тобі, Вікторе, за
мужність, відвагу, патріотизм та велике спасибі за те, що ти нас захищаєш.
Нехай Бог посилає тобі здоров’я, сили та достатку.
6. Презентація « Герої серед нас».
III. Підсумок.
Учитель. Кожна людина любить свою
Батьківщину, готова для неї все віддати, навіть життя, тільки б вона була вільною і
незалежною, щоб ми жили в мирі та злагоді. А що можете зробити для України ви,
діти, щоб вона стала кращою? Ви ще
зовсім маленькі, але маєте у своїх грудях добре серденько, яке вам підкаже, що
робити.
Ми з вами писали листи та
малювали малюнки солдатам, які перебувають в зоні АТО. Ви висловлювали свої прагнення до миру і
єдності України, бажали захисникам здоров’я і перемоги.
Учнями нашого навчального закладу
було проведено благодійну акцію по збору
теплих речей та продуктів харчування для бійців, які перебувають в зоні
АТО.
У школі ми провели ярмарку.
Мета її – зібрати кошти для української армії. Учні та їх батьки принесли
багато виробів кулінарного мистецтва: пироги, торти, тістечка,
кекси,різноманітне печиво,барвисте желе,пончики,
вафлі.
Наш народ робить все для того. щоб підтримати
українську армію. Ми розуміємо: поки ми тримаємось одні за одних, підтримуємо,
допомагаємо, -
ніхто нас не переможе. Мимоволі, пригадуються слова відомої поетеси – борця
Лесі Українки: « … ні я жива, я буду вічно жити…». І ці слова сміливо можна
взяти девізом сьогоднішнього життя країни. Наша Україна живе і вона невмируща.
Молімося за мир і Україну.
Молімося за солдат, щоб вони повернулись додому здорові і живі, більше нічого
не треба. Благаємо: « Господи, збережи наших захисників для нас і України».
Учень.
Ми – юні громадяни і патріоти
України, в ім’я майбутнього – ми голосуємо…
Діти (разом). За мир!
Учень.
Мир
на землі – це дім і мама, й тато,
Й
любові стільки – просто через край!
Це та
земля, де щастя є багато,
І в
кожнім домі – хліба коровай!
Діти ( разом). Вічна
слава героям!
Учитель. Діти, вшануємо загиблих
героїв хвилиною мовчання.
(Хвилина мовчання.)
Учитель.
Як символ всенародної вдячності та
пам’яті про тих, хто віддав своє життя
за Батьківщину, за мирне небо та щасливе майбутнє, ми відпускаємо голубів миру
в чисте небо України і промовляємо:
Діти ( разом). Ми – українці, ми – за мир!
Комментариев нет:
Отправить комментарий